ВСТУП ДО ІНЖЕНЕРІЇ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Модель Де Грака розглядає дві організаційні парадигми, які називаються римським і грецьким шляхами розвитку організацій (табл. 2.1), Де Грак вказує, що римський шлях характерний для старих, крупних і консервативних організацій, а грецький - для нових, середніх і малих мобільних організацій (ательє).

Таблиця 2.1

Римський шиях	Грецький шлях
— використовують структурні методи;	— використовують об'ектно-оріентовані методи;
— застосовують більше формалізмів;	— Застосовують менше формалізмів;
—Створюють крупкі програми; - застосовують CASE- інструменти;	— створюють малі програми;
— проекти повністю керовані;	— застосовують окремі інструменти;
— створюють максимум документації;	— проекти частково керовані;
— налаштовані управляти проектами	— створюють мінімум документації;
	— налаштовані писати програми

Р. Гласс (R.Gluss) додає «варварську» культуру для найменш цивілізованих, малих програмних ательє, порівнюючи її з грецькою і римською культурами таким чином:

- греки організовують речі, римляни - людей, варвари організовують «що-небудь»;

- у греків методології неформальні, у римлян - формальні, у варварів - відсутні;

- греки пишуть програми, римляни управляють проектами, варвари «стрибають» кодуючи;

- греки мотивуються «підручною» проблемою, римляни - груповими цілями, варвари - героями;

- греки мінімізують документацію, римляни максимізують її, варвари гордяться її відсутністю;

- греки працюють у маленьких групах, римляни - у великих, варвари - поодинці;

- греки використовують речі як інструменти, римляни - людей, варвари взагалі не використовують інструментів;

- греки - демократи, римляни - імперіалісти, варвари - анархісти;

- греки - емпірично-індуктивні, римляни - аналітично-дедуктивні, варвари - емоційні;

- греки - інтуїтивні, римляни - логіки, варвари - імпульсні;

- греки надають увагу субстанції, римляни - формі, варвари - лініям коду;

- греки роблять речі, римляни планують речі, варвари руйнують речі.

Нині для оцінювання культури персоналу розроблено кодекс стики інженера програмного забезпечення, а для оцінювання рівня зрілості культури організацій використовується широко відома модель, розроблена в SEI. Capability Maturity Model (СММ) і її подаль­ ший розвиток СММ1 (Integrity).

2.2. Моделі зрілості процесів, що відбуваються на підприємстві

Процес програмного забезпечення - це фундаментальний компонент культури організації. Зрілість процесу програмного забезпечених визначається як ступінь, за якого можна стверджувати, що процес явно визначуваний, керований, вимірюваний, контрольований і ефективний.

На сьогодні відомо декілька моделей зрілості процесів, що відбуваються на підприємстві, що розробляє програмне забезпечення.

2.2.1. Моделі зрілості можливостей (СММ)

До моделей СММ належать три: СММ - модель зрілості підприємств, Р-СММ - модель зрілості персоналу, СММ1 - інтегрована модель зрілості підприємств.

На рис. 2.2 показано три шкали, що описують зрілість організацій у виробництві якісного програмного забезпечення.

Автор шкали	Метафора рівня	Рівні
	Епохи	-	Анархія	Фольклор	Методологія	Метрики	ІІнженерія
Weinberg	Шаблони	Забутий	Мінливий	Рутинний	Керований	Передбачуваний	Узгодженнй
Humphrey	Рівні	-	Початковий	Повторюваний	Визначений	Керований	Опти-мізо-ваний

Рис. 2.2. Шкала зрілості

На шкалі Humphrey була побудована модель СММ. Вона була розроблена як механізм для вибору субпідрядників, що виконують проекти Міністерства оборони США. Зараз ця модель використовується для аналогічних цілей ряду компаній.

Модель СММ забезпечує засоби для оцінювання можливостей організації створювати якісне програмне забезпечення. Окрім цього модель надає рекомендації, які повинні бути реалізовані в організації, щоб підвищити її можливості для виробництва якісного програмного забезпечення.