Читаем Вигнання в рай (СИ) полностью

- Звичайно, це все добре, - пдхопив розмову Славко Наливайко, побачивши, яке враження справила промова Олега на гостей, а найбльше на рину. - Вся ця теоря, деологя, наука - без цього, звичайно ж, не обйтися. Але ж незалежнсть, псля того, як вона здобута й велемовно обрунтована, повинна бути якнайнадйнше захищена. Це нам прекрасно доводить та ж сторя з Укранською Народною Республкою, коли у виршальний момент на захист стало три сотн не вишколених хлоп"ят, як напевне що дуже добре знали теорю, вивчили сторю, були дуже добре деологчно пдкован, але рушницю в руках нколи не тримали, а дуже високочол високоосвчен дядьки, в деологчному сенс просто таки вртуози, в цей час сидли в свох теплих крслах спостергали, як за Украну гинуть вдважн дти. в результат перемога була за дикими, п"яними, неосвченими червоними матросами Муравйова, як, можливо навть читати не вмли, але дуже вправно могли поводитися з гвинтвкою. А тому, ще невдомо, що необхднше для збереження незалежност держави - рунтовне знання теор, чи вправне поводження з зброю добряче натренован м"язи.

- Будемо вважати, - примирливо глянула на Славка й на Олега рина, - що м"язи й знання необхдн й потрбн однаковою мрою, як однаковою мрою птиц для польоту необхдн обидва крила. А тепер, - поглянула вона вже в бк Сергя, - дозвольте вас, Сергю, запросити до нашо, так би мовити, цитадел, - показала вона рукою на мпровзовану фортецю, огороджену частоколом з грубо обтесаних колод.

- Так, так, ця споруда дуже мене зацкавила, - пдйшов Сергй до частоколу погладив рукою одну з колод. - Просто таки середньовчна фортеця. Краса велич. А запросити себе до середини цього чуда я дозволю вам тльки за одн умови.

- Будь ласка, - вдповла йому рина, яка прикипла до нього зачарованим вдданим поглядом, - як завгодно умови. Ми згодн на будь як умови, чи не так? - подивилась вона на свох товаришв.

- Так, звичайно, - погодився з нею Олег, а Славко, лише енергйно закивав головою на знак згоди.

- У мене буде до вас усх дуже велике прохання, - поглянув Сергй на всх трьох. - Перестаньте, будь ласка мен "викати". Для мене це, ззнаюсь, дуже не зручно - вдчуваю себе або якимось старим ддом, до якого треба вже виявляти повагу звертанням на "ви", або ж сторонньою, чужою для вас усх людиною.

- Це ваше, тобто тво прохання, - виправився, вдповдаючи за всх, Олег, - ми виконамо з великим задоволенням.

- Тод вперед, - Сергй рушив у напрямку до ворт фортец. - Який тут у вас сьогодн пароль? Я думаю нас пропустять вартов?

- Сьогодн у нас день вдкритих дверей, - жартом на жарт вдповв Славко. - Та й взагал, нам тут поки що нкого боятися, нхто поки що нам не загрожу.

- Оце ось наша цитадель, - продовжив Славко, коли вони вс вп"ятьох зайшли до середини. - Як бачиш, - звернувся вн до Сергя, - хоч ми зараз не сподвамось на напад ворогв, все ж наша крпосна стна обладнана для оборони, - вн показав на помости, що стояли на мцних дерев"яних пдпорах пд самим верхом частоколу, на як можна було зайти по драбинах. - Так що заборола нашо фортец надйно захищен. А зробили ми це для того, щоб нколи влаштовувати дуже корисну для вйськово-спортивного розвитку нашо молод, а водночас цкаву гру - штурм захист фортец. Дуже всм подобаться. Навчамо, так би мовити, розважаючи. Може, як коли видасться вльна хвилинка, то й ти, Сергю, прийдеш подивитися, а може взяти участь у цй нашй цкавй повчальнй розваз.

- Обов"язково прийду, - пообцяв Сергй. - Але як вже прийду, то звсно, що не лише подивитися.

- А оце наша, так би мовити, офцйна ставка, - взяв роль гда на себе Олег. - Забули тоб сказати, що ми помж себе називамо цю нашу фортецю "Сччю". Не знаю, наскльки ця споруда достеменно схожа на справжню Сч, але загальн риси ми постарались втлити. Так що, оця споруда, яку я представив, як офцйну ставку, - Показав вн на зроблену з дерева досить великого розмру будвлю, - називаться у нас вйськовою канцелярю. Як вдомо, вйськова канцеляря була завжди на Сч. Але в нашй канцеляр, хоч працюють, як в давнй козацькй, органи управлння вд Гетьмана до писаря, вдбуваються ще й нш заходи, так як збори виборних курнних представникв, теоретичн навчання. Ось сьогодн перед тим, як розпочати фзичн заняття, як продовжуються й по цей час, ми вже провели саме тут, у нашй канцеляр, урок стор, про тему якого я вже розповдав, а псля фзичних вправ тут знову вдбудеться урок, який проведе вже рина, урок, ясна рч, укрансько мови. Хоча рина значно ширше розум принципи викладу укрансько мови, нж це прийнято офцйно.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Последний
Последний

Молодая студентка Ривер Уиллоу приезжает на Рождество повидаться с семьей в родной город Лоренс, штат Канзас. По дороге к дому она оказывается свидетельницей аварии: незнакомого ей мужчину сбивает автомобиль, едва не задев при этом ее саму. Оправившись от испуга, девушка подоспевает к пострадавшему в надежде помочь ему дождаться скорой помощи. В суматохе Ривер не успевает понять, что произошло, однако после этой встрече на ее руке остается странный след: два прокола, напоминающие змеиный укус. В попытке разобраться в происходящем Ривер обращается к своему давнему школьному другу и постепенно понимает, что волею случая оказывается втянута в давнее противостояние, длящееся уже более сотни лет…

Алексей Кумелев , Алла Гореликова , Игорь Байкалов , Катя Дорохова , Эрика Стим

Фантастика / Современная русская и зарубежная проза / Постапокалипсис / Социально-психологическая фантастика / Разное