Unknown

-І я не хочу! – промовила дівчина. – І Нелл не хоче, і Террі… Всі ми не хочемо, але маємо! Террі розповідала, що якщо облишити нашу справу, смертей побільшає! Я вірю своїй подрузі, знаю, що ти віриш мені! Подививсь мені в очі! – я зазирнув у її зелені кришталеві зіниці. – Ми відбуваємо у відрядження по черзі! Наступною буду я, потім Екон, після нього ти вирушиш у свою першу самостійну подорож! Якщо відмовишся, то іншим доведеться зчиняти вбивства частіше. Це означає, що на руках кожного побільшає крові!.. Скажи мені, що ти не покинеш нас самих із цим, не покинеш мене одну, не зрадиш! Благаю, промов це уголос!

Єдиною моєю втіхою на той момент була ця чорнявка, яку не хотілось ображати, спостерігати в її очах горе. «Я нізащо її не скривджу!»

-Мені потрібен час, аби все уклалося у моїй голові! – відповів. – Дозволь мені сьогодні побути на самоті. А завтра… Обіцяю, що намагатимусь переосмислити цю історію у іншому руслі.

Еллі поклала руку мені на шию, поглянула на мої губи. Вона згодилась на мої умови, хотіла поцілувати, але передумала, лиш торкнула своїми вустами моєї щоки. Вона виходила з кімнати повільно, не хотіла залишати мене на самоті! Двері зачинились. Я протягом всього дня медитував на своєму ліжку. Я довіряв Еллі, але Престон такого почуття не викликав. «Еллі буде наступною! Вона прудка, сильна, вміє битися!» Але уявити, як вона когось позбавляє життя, не міг! Чорнявка була права, коли казала, що покликання вартового – не те, на що я очікував, певною мірою обманула мене, не сказавши правди. З іншого боку, якби вона розповіла про наше призначення, то я б ні за яких умов не вирушив з Неллом у відрядження!

Минали дні. З плином часу мені ставало трохи легше сприймати свою долю. Я почав себе поводити спокійніше, міг витерпіти неприємну розмову з Еквіджем про моє ставлення до цієї ситуації. Престон казав, що все буде добре, все налагодиться! Еллі поділилась, що вартові не полюбляють говорити про свої убивчі завдання, вони радше будуть уникати цієї теми, аби не викликати у себе неприємні спогади про злочини, що коять. Тому, напевно, вони пробачили мені за моє уникання їх, коли повернувся з Неллом додому. Поплічники розуміли мій стан.

Ми з чорнявкою полюбляли усамітнюватися, разом дивитися всілякі фільми, виїжджали погуляти, відвідували музеї, театри, філармонії, опери. Одного разу ми вечеряли в ресторані. Це була найдорожча забігайлівка в місті. Еллі у вечірній сукні виглядала неперевершено, її зачіска, яку вочевидь допомагала робити Террі, милувала око. Загадковий темний макіяж красуні не давав забувати, що вона може бути не тільки сором’язливою, але й елегантною та невимушеною, дещо агресивною. До столу нам подавали закуски і попросили зачекати, доки готуються гарячі страви. Грала тиха музика. Еллі підозріло зиркнула на мене. Чорнявка підвелася, підійшла ближче. Вона посміхалася, і я від подиву усміхнувся їй у відповідь. Еллі запросила мене на танець. Я не вмів танцювати, принаймні так думав! Зненацька моє тіло відчуло ритм повільного вальсу. Ми з дівчиною закружляли в обіймах одне одного. Еллі виглядала щасливою, було невимовно приємно на неї дивитися. Дівчина змушувала забути про страшні доручення вартових. Я не задумувався, чому в мене так гарно виходить танцювати. Все відбувалося саме по собі, ніби так і повинно бути.

Коли знаходився у свої кімнаті сам, то намагався спровокувати свою здібність, відтворював ситуацію, за якої Нелл світився червоним світлом у кривавому гаражі. Я пробував розлютитися, як тоді! Чимдуж гнівався на себе через своє прокляття – так я називав своє покликання! Як не старався, втоми так і не відчув. Всі мої імітування ситуації в гаражі були коту під хвіст.

Через півтора тижні Еллі отримала від Престона завдання і вирушила до Франції, аби виконати його. Перед відльотом вона сказала, щоб я не намагався навіть думати про те, що вона там робитиме. Повернувшись додому, дівчина не виглядала схвильованою. Дивовижна чорнявка мала притаманний їй гордий стан, поводилась буденно, наче щойно повернулася з курорту, а не людину вбила. Не хотілось задавати їй ніяких питань, ставити у незручне становище. Ми продовжували наші посиденьки удвох, вже й ходили тримаючись за руки. Нікого не нагадує? Так поводять себе Террі і Стен! Не за горами складалася ще одна пара закоханих, вірніше захоплених один одним вартових.