Ціна

- Перед війною, ще до того, як я став редактором "Кур'єра", в редакції "Голосу" була у нас співробітниця, яка робила репортажі про повій, серед них була й парочка інтерв'ю. Вона навіть потоваришувала з деякими блядушками. Коли починала, то думала те ж саме, що й пан Брусь – ніби це бідність примушує…

- Примушує, жене! – стояв на своєму Брусь. - Так воно є у всьому світі!

Смертельного удару аптекарю завдав лікар:

- Ні, пане магістр... Ці занепалі жінки та дівчата іноді лікуються в нашій клініці, звідти я їх знаю, і мені відомо, як це виглядає... Насправді ж, головною причиною цього заняття є не бідність.

- Звичайно! – переміг Станьчак. - Погляд на бідність, як на бордель-маму проституції, це забобон дев'ятнадцятого століття, освітлений книжками для куховарок!

- Чудово, нехай буде по-вашому, панове! – розсердився Малевич. – Але скажіть: як це пов'язано із нашою проблемою? Навіщо всі ці балачки про жінок? Якщо цей Зига їх змушує, то видача його Мюллеру буде нормальною справою, так? Але якщо вони самі злітаються до Зиги, тоді ми пощадимо його, правильно?... Іноді мені здається, ніби я не вдома у пана графа, але в божевільні... І навіть ви, пане лікарю!

- А що я, що я? - почав відмовлятися Хануш. - Не я почав це дивне розбирання! Але коли вже зайшла така розмова, я втрутився, оскільки вважав, що проблема для вас важлива. Я підтримав те, що видав нам професор Станьчак про природу жінок, оскільки він мав рацію – ця конкретна особливість жінок визначається не буттям, а інстинктом. Ломброзо присвятив цим жіночим схильностям одну зі своїх наукових праць. Саме завдяки цьому інстинкту у світі проституція і процвітає, а не внаслідок бідності, примусу чи цинізму сутенерів.

- Завдяки цьому інстинкту, але ще й завдяки попиту, адже без попиту немає і пропозиції, - доповнив Клос, бажаючи похвалитися і своєю ерудицією: - За сто років до професора Ломброзо те саме писав і великий практик, прекрасний знавець жінок, маркіз де Сад . Ми друкували у "Кур'єрі" статті на цю тему. Де Сад писав, якщо тільки я добре запам'ятав, що "у жінок набагато сильніші схильності до хтивості, ніж у чоловіків".

- Ось воно як! – кивнув Станьчак.

- Виходить, для вас, пане професоре, і для вас, пане редакторе, авторитетом уже є творець садизму?! – скипів ксьондз Гаврилко.

- Не робіть себе самого смішним, маркіз де Сад ніколи не був творцем садизму! - запротестував журналіст.

- І нічого не кажіть, коли йдеться про прекрасну стать, бо що може пан ксьондз знати в цьому питанні? – додав філософ.

- Я сповідую жінок, тому знаю, що...

- Гей, попику, нема чого видавати таємниці сповіді! Адже сповідникам це заборонене!

- Я лише хотів сказати, що знаю…

- Пан ксьондз не знає навіть, як жінка складена, хіба що ви озирнулися на момент власного народження! – знову перебив священика Станьчак. – Але це все дрібниці порівняно з тим, що ви не знайомі із церковними текстами.

- Святе Письмо і отці Церкви трактують кожного однаково, і жінку, і чоловіка! – заявив Гаврилко.

- Можливо, якісь писання та отці якихось там Церков - так, але не отці тієї Церкви, до якої належить пан ксьондз!... "Жінка - ось причина усілякого зла"; "Жінка – це тваринна недосконалість"; "Жінки - це безбожні фурії похоті"... І знаєте, пане ксьондз, кого я процитував? Єпископа Максимума Тувінського, святого Фому Аквінського та Тертуліана! Кожен із цих святих отців поділяв думку язичника Гесіода, що "Жінка є чумою, з якою чоловіки повинні жити; вона – жахлива спокуса з мозками суки та з злодійською натурою"…

- Ну ось, перед нами ходяча антижіноча енциклопедія! - посміхнувся (знов криво) Седляк.

- А це привілей читаючих людей, любий мій поштмейстере! Врахувавши думку церковних авторитетів, яких я процитував, пропоную, панове, замість чотирьох самців віддати Мюллеру на заклання чотирьох баб. Що ви на це?

- У мене інша пропозиція, - заявив Брусь. – Я пропоную здати пана професора на лікування. Можливо, купання у холодній воді йому допоможе!

- А чому не в святій, пане магістр? - запитав Седляк. – Якщо знадобляться обряди з вигнання диявола – пан ксьондз у нас є.

- Я хочу сказати, - пояснив Брусь, - що ця людина знущається з людського життя.

- Не над людським життям, але над цим шабашем, милостивий пане, - знизав плечима Станьчак.

- Не було б ніякого шабашу, якби ви, професоре, були більш серйозні, коли вирішуються проблеми, з яких ніяк не варто сміятися, - сказав Кржижановський.

- А як я маю зберігати цю вашу серйозність, коли громадянина Зигу обзивають тут торговцем живим товаром? Хіба ми, обговорюючи, кого віддати Мюллеру під ніж, не займаємось чимось іншим, аніж торгівлею живим товаром?

- Отже, нам ясно – професор проти домовленостей між паном графом та Мюллером, він навіть проти всієї нашої дискусії, – оголосив Хануш.