Читаем Шпигачки та інші віршовані тексти полностью

Шпигачки та інші віршовані тексти

Класик української літератури Григорій Квітка-Основ'яненко прославився як прозаїк та драматург. А в цій збірці представлені його віршовані твори: і українською мовою - шість епіграм циклу "Шпигачки" та тексти пісень з п'яти комедій; і дев'ять віршів російською.

Автор Неизвестeн

Юмористические стихи18+

Григорій Квітка-Основ’яненко

ШПИГАЧКИ ТА ІНШІ ВІРШОВАНІ ТЕКСТИ

ШПИГАЧКИ, АБО ПО-МОСКОВСЬКОМУ ЕПІГРАМИ

I. Писаці

Тарас наш – хитра голова!Він книжку порядивсь писати,А гроші зараз став збирати.Злупив!.. А книжка ж де?.. Овва!

II. Жіноча натура

Не спиться Химці вдень і вніч:Бажа нової кріпко юпки.І що ж? «Недужа!» – та й на піч.Ох, жалко жіночки-голубки!Кричить: «Умру, мерщій купуй!»Потап хоч чухає чуприну,Купив прокляту він юпчину –І Химка встала. Не здивуй,Що хитрі жіночки селянські:Десь так не вміють жінки панські?

III. От лихо

І не карай нас, боже, гіршим,Як слухати Стецькові вірші!

IV. Злодію

Відкіль Охрім розумний став?Таки про все в книжках він пише.Чужим умом Охрім наш дише:Свого нічого не написав,З чужих повикрадав.

V. Щирая любов

– Скажи мені ще раз, Улясю-любко,Що любиш ти мене, моя голубко!– Аякже! Ще я не дурніша всіх:У тебе, душко, грошей міх!

VI. Старовина

«Не так у нас було, як я дивлюся! –Казав мені учора мій дідуся. –Потяг з казни ваш писар три алтина – В Сибір! Та ще і відвічала спина.А наш отаман сто рублів украв – І прав,А далі й головою став».

ПІСНІ З КОМЕДІЙ

З незакінченої комедії без назви

Пісня дівчини Мелашки

Ой за яром брала льон,Всю долину ісходила.Нема того та й не буде,Кого вірно любила.

Ой затоплю і закурюХоч сирими трісками.Чи не прийде мій миленькийЗ ласкавими словами.

Ой прийди і прилиниТи, мій милий, до мене!Ох ниє, ниє, заниваєМоє серце без тебе.

Ой прийди, ой прибіжиХоч крутими берегами!Любилися, не побралисяЗа вразькими ворогами.

Ой я вороги топчу під ноги,Круту гору перескочу.Оддай, оддай, стара мати,За кого сама я хочу.

Оддала мене матуся моя,За кого я не хотіла.Шумить, гудеть дротяна нагайкаКоло мого білого тіла.

Ой нагаєчка, дротяночкаІз кілочка не спадає.Шитий рушничок від дрібних слізочокНіколи не висихає.

Перший дует Мелашки і Василя Паливоди (її коханого)

Василь.

Ой ти, дівчино, гордая, пишна!Чом ти до мене звечора не вийшла?

Мелашка.

Ой як же мені та до тебе вийти?Вороги мене осудять, не велять любити.

Василь.

Нехай судять, нехай осуждають;А як ми поберемось, вони перестануть.

Мелашка.

Коли ж то се буде?

Василь.

Як батько розсуде.

Мелашка.

Він тебе не любить.

Василь.

Чим мене огудить?

Мелашка.

Каже: бідний! Як віддать?

Василь.

Один бог багат.Маласю моя! в тугу не вдавайся,На мою любов щиро сподівайся.

Мелашка.

Серденько моє радості не чає.

Василь.

Бодай тому тяжко-важко, хто нас розлучає.

Мелашка.

Батько ж то ріднесенький, що нас розлучає.

(Далі співають одночасно)

Василь.

Маласю моя! На мене надійся.Нема того на світі, Хто б нас розлучив!

Мелашка.

Василечку мій! Я не надіюсь.Нема того на світі,Хто б нас з'єдинив.

Другий дует Мелашки і Василя

Мелашка.

Тут лихо не біда! Б'ють мене за тебе!Прошу тебе ласкою: не ходи до мене!

Василь.

Таки буду ходити, таки буду любити,Бо не можна без тебе на світі жити.

Мелашка.

Я боюсь. Скоро батько ввійде.

Василь.

Нехай сюди прийде,У ніг його лежатиму,Слізьми обливатимуІ жалібно прохатиму.

Василь и Мелашка (разом).

Нехай батько ввійде,Нехай сюди прийде.У ніг його лежатиму,Слізьми обливатимуІ жалібно прохатиму.

Мелашка.

Не розлучай нас, тату рідний!Дай пожити мені, бідній!

Василь.

Не пий, не пий нашої крові;Не розривай щирої любові,Худобу всю собі озьми.

Мелашка.

Без неї щасливі будем ми.(Разом.)Нема біди,Нема нужди,Де щирая любов.Дасть нам радість,Дасть нам щастяНаша вірная любов.

Перша пісня дячка Тимофтія Книшевського

Люблю тя, друже мой, паче себя!Нє віжу тєбя, трачу сєбя.Скорбь зді прелютая вік вікуєт;Воздух любовний кровь волнуєт.Лютия страсті мя разжизают,Желанія тяжкі дух раздувают.З очей сладчайшіх пролєй согласностьІ совокупно вступімо в брачность.

Терцет Книшевського, Мелашки і Василя

Книшевський.

О вкуснєйшая паче кутіі!Внємлі слова моі!На тя гляжу,Ти мя разіш.Тєбі скажу:Прєлєстєн книш.Скажу не в сміх,Прєславна ковбаса,Но паче сіхСіяєт твоя краса!Дай дєсніцу – сочєтаймося;Дай уста – облобизаймося.

Мелашка.

Чи ви сказилися, чи що?І мелете не знати що!

Василь (стоячи в сторонці).

Бач, пан дяк наш куди гне!Його лихо не мине:Почастую тусанами,По-по-по-б'ю кулаками.

Книшевський.

Нє ізиду от вас,Поки не облобизаю;За тє ж вам проспіваюПсальму на шєстий глас.Уста давай!.. (Кидається до неї.)

Мелашка (захищаючись).

Ой лишечко! Ай-ай-ай!

Василь (кидається між ними).

А що се ти задумав, дяче?А геть, кажу тобі, відсіль!

Мелашка (крізь сльози).

Оборони мене, Василь!