Олена й Аспірин

Аспірин зціпив зуби. Пістолет опускався все нижче, доки рука не повисла зовсім.

— Де її свідоцтво? — тихо запитав босоногий.

Аспірин мовчав.

— У шухляді стола, — відповів гість, ніби сам собі. — Принесіть.

Не випускаючи пістолета, Аспірин вийшов у кабінет. Висунув шухляду. Оленине свідоцтво лежало зверху, і коли Аспірин узяв його в руки, раптом переломилося навпіл.

Аспірин впустив пістолет.

Ламінований папір, жорсткий, майже невразливий, розтікався у нього між пальців. Ось дві половинки стали прозорими, ось округлилися гострі кути, посипалася пилюка. «Грима… єна… Олексі…»

Аспірин дивився на свої долоні. Порожні.

— Вам нема чого непокоїтись, — тихо сказав гість за його спиною. — Всі, хто її бачив, про неї забудуть. Уже завтра — не пригадають.

Аспірин обернувся:

— А… мати?!

— І мати, звісно. Хоча мати вас найменше повинна турбувати. От побутовуха різна — консьєржі, сусіди, вчителі… ці ваші безглузді мисливці за аномалами…

— А я? — тихо запитав Аспірин.

Босоногий задумливо звів брови. Тоді, не відповідаючи, повернувся і пішов до дверей.

Аспірин і далі стояв. Дивився йому вслід.

Гість зупинився. Обернувся:

— Олексію Ігоровичу, підійдіть, будь ласка.

Аспірин підійшов, не чуючи під собою ніг.

— Ваша сусідка, Ірина, на четвертому місяці вагітності — від вас. Вам повідомити ніяк не наважиться — ви, пардон, не готові слухати. Народиться дівчинка. Якщо вам цікаво.

Аспірин роззявив рота, як риба.

— І нічого не бійтеся, — сказав гість на тон нижче. — Нічого не треба боятися. До побачення.

Він повернувся і вийшов, щільно причинивши за собою двері. Аспірин довго стояв, упершись лобом у прохолодний дерматин.

Тоді вийшов із квартири, зійшов на четвертий поверх і подзвонив у її двері.

Переклад з російської Івана Андрусяка

Літературний редактор: Наталя Брискіна

Художник: Катерина Штанко

Технічний редактор: Юрій Клименко

Коректор: Світлана Гайдук

Д99

Марина і Сергій Дяченки

Олена й Аспірин. — Вінниця, ПП «Видавництво «Теза», 2006. — 352 с.

ISBN 966-8317-52-1

ББК 84.4УКР6-4 УДК 821.161.2

Олена падає на Аспірина, як сніг на голову. Він намагається здихатись її, позбутись обов’язків, що заклопочуть його безтурботне життя, позбутись Олениного іграшкового ведмедика, який розриває на друзки тих, хто погрожує хазяйці.

Олена шукає брата. Зустрітися їм допоможе музика — одна-єдина мелодія-заклик, мелодія, що триває 173 хвилини і відкриває щілину між світами. Якщо Олена вивчиться віртуозно грати на скрипці. Якщо збереже чарівні струни. Якщо порятується від спецслужб, які полюють на неї й на Мишка. Якщо Олена без жодної помилочки, вклавши всю душу, заграє мелодію переходу. Якщо Аспірин не буде глухим до неї. Якщо…

© Марина і Сергій Дяченки. Текст. 2005.

© ПП «Видавництво “Теза”». Видання, оформлення, 2006.

Цю книжку виготовлено на якісному пухкому фінському книжковому папері, який знижує контрастність і полегшує читання

Друк блоку і палітурні роботи ДП «Державна картографічна фабрика», м. Вінниця. Зам. 6098

Видавництво “Теза”

Звертайтесь до нас по книги, права та ліцензії

Свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців ДК № 632 від 12.10.2001 р.

а/с 2890, м. Вінниця, Україна, 21027 Тел.: (+38 0432) 46-48-16 e-mail: thesis@in.vn.ua сайт: www.thesis.vn.ua