Читаем Кафе на краю світу полностью

Кафе на краю світу

Урешті-решт моя МІ та способи, в які я хочу її досягти, стали очевидними. За іронією долі, це сталося тоді, коли я постав перед найважчим викликом із можливих. Коли людина оцінює два сценарії, один з яких — жити так, щоб досягти мети свого існування, а другий — просто жити, здається, що рішення просте.

Це не так.

З плином часу я помітив, що більшість людей на цьому закінчує свою подорож. Дивляться крізь дірку в паркані й бачать життя, якого їм би хотілось, але з якихось причин не відчиняють воріт і не входять у нього.

Попервах це неабияк засмучувало. Але, як казав Майк і як зрозумів я, люди роблять свій вибір у геть різні моменти життя. Хтось у дитинстві, хтось згодом, а хтось не робить узагалі. Із цим не можна квапити, це має бути лише їхнім рішенням.

Мені ж усвідомлення того, що «не можна боятися відсутності можливості щось зробити, якщо ви це робите чи вже зробили», допомогло відчинити ці ворота. Тепер це — один з принципів, за якими я живу.

У мене не минає й дня без думки про щось пов’язане з кафе. Я згадую Кейсі та її історію про зелену морську черепаху щоразу, коли відмикаю свою поштову скриньку та бачу купу реклами й пропозицій того, що мені непотрібно. Ця припливна хвиля завжди тут, готова забирати в мене час і сили. Але тепер я знаю, що вона існує, і бережу сили для відпливних хвиль.

Я часто згадую й Майкову історію про посиденьки на пляжі в Коста-Риці. У широкому контексті наші перевантаження, тривоги, перемоги та поразки мало що значать. Однак ми знаходимо в них сенс, зіткнувшись із власною гаданою неістотністю.

Якщо я й шкодую про щось через те, як змінив своє життя, то лише про те, що не вчинив так раніше. Гадаю, до тієї ночі в кафе я просто був не готовий.

Тепер, з’ясувавши, чому я тут, і живучи заради цієї мети, я нізащо не повернувся б до життя по той бік воріт.

<p>Про автора</p>

У тридцять три роки Джон пережив подію, що змінила його життя й надихнула на те, щоб сісти й розповісти історію, викладену в «Кафе на краю світу».

Менш ніж за рік після публікації книжка розійшлася по всій планеті завдяки рекомендаціям читачів і тепер надихає людей на всіх континентах включно з Антарктидою. Згодом вона стала чотирикратним бестселером року та була перекладена сорок однією мовою. Відтоді Джон написав й інші книжки: «Повернення до кафе на краю світу», «Новий контакт: третій візит до кафе на краю світу», «Життєве сафарі», «Велика п’ятірка для життя», «Велика п’ятірка для життя: продовження» та «Прозріння: моменти натхненної думки».

Завдяки Джоновим творам, а також виступам по телебаченню й радіо його ідеї надихнули мільйони людей жити, як їм хочеться. Його вшанували поряд з Опрою Вінфрі, Тоні Роббінсом і Діпаком Чопрою серед ста визначних постатей у галузі лідерства та особистісного розвитку, які надихають найбільше. Це досі бентежить його і вражає.

Щоб дізнатися більше про Джона чи запитати його про інтерв’ю, відвідайте сайт: www.johnpstrelecky.com

Підпишіться на Джона в соцмережах:

Facebook @JohnStrelecky

Twitter @JohnStrelecky

Instagram @JohnStrelecky

LinkedIn @JohnStrelecky

<p>Бібліографічна картка</p>

Літературно-художнє видання

Серія «Художня література»

СТРЕЛЕКІ Джон П.

Кафе на краю світу

Головний редактор О. С. Кандиба