Читаем i c66bbbbf7dda0d4b полностью

— Усе в порядку, панове! — вигукнув капітан. —

ратор, звільняючись прямо в море від нещодавньої

Входимо у море! Тимчасові незручності…

вечері.

— Море! Море! — ожила зала.

До речі, за його зразком цю нечемну й неаристо-

— Море, панове!

кратичну дію повторили інші присутні. Навіть поете-

— А ми не потонемо?

са Зінаїда затулила червоні вуста краєм шифоново-

— Гайда на палубу!

го коміра.

Частина публіки посунула до своїх кают, тримаю-

— Шановні гості! — прокричав у рупор капітан. —

чись за стіни і одне за одного.

Прошу всіх відійти від лівого борту і повернутися

Половина сміливців повалили у прочинені від кач-

до зали!

ки двері салону.

Качка стишилася.

Муся й Олексій опинилися серед останніх.

Небо і вода знову замерехтіли вогниками й зірками.

Причому Муся з гнівом побачила, як її «наречений»

Посміюючись і наступаючи на шлейфи дам, гості

другою рукою підтримує під ліктик прекрасну Ванду.

поквапились зайти до затишного салону.

І — вирвала свою руку з його!

* * *

Публіка висипала з дверей салону на лівий бік па-

луби, мов горіхи.

— Я банкую, панове!

На дамах тріпотіли шалики.

— Я — пас!

Сміх, оплески і вигуки заполонили тишу водного

Картярі, незважаючи на качку, так і не вийшли з-за

простору.

свого столу.

158

159

Море морем, а гроші й азарт іще ніхто не відміняв!

— Який жах! — знову вигукнула Муся і звернулася

Муся потягла Олексія до ломберного столика.

до Олексія: — Любий, не грай більше. Тобі сьогодні

Той із задоволенням присів на вільний стілець.

не поталанить!

Муся поклала руку на його плече: не вистачало,

Олексій, зображаючи незадоволення, скинув її ру-

щоби її напарник програв тут свій останній костюм зі

ки зі свого плеча:

шкарпетками на додачу!

— Йди-но до дам, люба! І не говори під руку!

— Фальшренонс! — повідомив князь і, продовжу-

Чоловіки з розумінням захитали головами.

ючи розмову, повів так: — Так ось… Про що я гово-

Муся ображено відійшла.

рив? Ага. Так ось цей Юджин Ілай, американець, ще

А шкода!

два роки тому здійснив злет із палуби крейсера «Бір-

Адже вона могла б побачити, як її напарник повіль-

мінгем»…

но виклав на зелене сукно чотири тузи…

— Бути того не може! — вигукнула Муся, чим при-

* * *

вернула до себе увагу поважного чоловічого товари-

ства. — Прямо посеред моря? Він же міг впасти і по-

Муся вийшла на палубу.

тонути!

Як написали б у романах, там «ніч вступала у свої

— Розкриваюсь! — сказав купець.

права».

— Прошу, прошу… — промугикав князь. — Три-

Качка стишилась. Палуба була порожньою.

плет!

Опершись спиною на перила, Муся дивилася на

І лагідно посміхнувся до необізнаної панянки:

вікна пароплаву.

— Так, голубонько, так. З палуби в море. І призем-

За скляними стінами салону поетеса Зінаїда зно-

лився туди ж — на палубу!

ву щось яро декламувала. Її рухи були схожі на рухи

— Цирковий трюк… — пробурмотів купець, збира-

хижого, до того ще й пораненого птаха. Макабрич-

ючи карти.

на жінка!

— Помиляєтесь, пане Кривошапко, — сказав про-

Муся повільно пішла уздовж довгої палуби, зази-

мисловець. — Не трюк, а військова техніка майбут-

раючи в інші віконця.

нього. До речі, панове, мене сам государ викликав, У залі, що розташовувався поруч із салоном, ре-

мовляв, на моєму заводі будуть випускати саме такі

жисер з оператором крутили нову фільму. У тьмяній

крейсери — нового зразка. Зі злітним покриттям.

темряві на білому екрані заламувала руки Віра Хо-

Муся сильніше вчепилася в плече Олексія й округ-

лодна.

лила очі:

Спалахи світла вихоплювали з тьмяної темряви об-

— Ох, невже можливі такі аероплани і кораблі?!

личчя панянок, залиті сльозами.

— Звісно, — кивнув князь. — Аероплани з бомба-

За не дуже добре завішеним шторами віконцем

ми на борту!

«пароплавної цирульні» мосьє Очінь голив капітана…

160

161

Муся посміхнулася: бідний, немає у нього іншого

І — думка промайнула крамольна.

часу на таку важливу справу.

Така, яку і домислювати лячно, не те що хоч колись

За віконцем кухні офіціант доїдав прямо з таці

озвучити: знайти і… знищити!

шматок торта, запиваючи його шампанським із

Адже скільки смертей і страждань приносить зброя!

пляшки…

А її, нової, все більше і більше. Працюють над нею

…Два силуети злилися в поцілунку. Муся погано

вчені, інженери, механіки. Працюють, не замислюю-

роздивилася, хто це був, адже фіранку одразу ж і за-

чись, що тією працею будуть примножувати смерть

смикнули.

на всій землі!

Муся вирішила обійти всю палубу з кінця в кінець.

Працюють, збагачують тих, хто від війни матиме

Йшла і думала про…

зиск. Навіть той же купець Кривошапко, що буде ви-

Звісно, жодної думки про напарника у неї і виник-

роблятиме мило.

нути не могло!

Дивно, думає Муся, мило і лайнери зі злітним май-

І про те, як він блискавично впорався зі шпагою —

данчиком — як це поєднується?!

немов який-небудь Д’Артаньян з роману мсьє Дю-

А виявилося, досить просто.

ма-старшого, а волосся так гарно розлетілося дов-

Мило, сіль, сірники і… новітні аероплани з гарма-

кола обличчя, немов у Фанфан-тюльпана, і жоден

тами — одного поля ягідки: поля бою.

м’яз не ворухнувся на обличчі, коли він поставив

І навіть якщо ця техніка, креслення якої вони

чарку на стіл: «Як і обіцяв, — останню, люба!»

шукають, послужить на користь імперії, то… чи по-

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 знаменитых харьковчан
100 знаменитых харьковчан

Дмитрий Багалей и Александр Ахиезер, Николай Барабашов и Василий Каразин, Клавдия Шульженко и Ирина Бугримова, Людмила Гурченко и Любовь Малая, Владимир Крайнев и Антон Макаренко… Что объединяет этих людей — столь разных по роду деятельности, живущих в разные годы и в разных городах? Один факт — они так или иначе связаны с Харьковом.Выстраивать героев этой книги по принципу «кто знаменитее» — просто абсурдно. Главное — они любили и любят свой город и прославили его своими делами. Надеемся, что эти сто биографий помогут читателю почувствовать ритм жизни этого города, узнать больше о его истории, просто понять его. Тем более что в книгу вошли и очерки о харьковчанах, имена которых сейчас на слуху у всех горожан, — об Арсене Авакове, Владимире Шумилкине, Александре Фельдмане. Эти люди создают сегодняшнюю историю Харькова.Как знать, возможно, прочитав эту книгу, кто-то испытает чувство гордости за своих знаменитых земляков и посмотрит на Харьков другими глазами.

Владислав Леонидович Карнацевич

Неотсортированное / Энциклопедии / Словари и Энциклопедии