ГАЛАПАГОС

Будь-який дурень відрізнив би Акіко від Хісако, та лише фахівець міг відрізнити «Гокубі» від «Мандаракса».

«Гокубі» й «Мандаракс» мали обидва на задній кришці, врівень з її поверхнею, чутливі кнопки, за допомогою яких можна було спілкуватися з усім, що було всередині. На передній панелі в кожного з них був такий самий екран, на якому з'являлися ті або інші потрібні зображення і який водночас правив за сонячний елемент живлення - від нього заряджалися крихітні батарейки, однакові в «Гокубі» й у «Мандараксі».

Кожен із комп'ютерів мав мікрофон завбільшки з головку булавки, розташований у правому верхньому куточку екрана. Через мікрофон «Гокубі» й «Мандаракс» сприймали усну мову, а потім, відповідно до інструкцій, що надходила від кнопок, письмово перекладали її на екран.

Користуючись тим Чи тим комп'ютером, слід було працювати руками швидко й вправно, наче фокусник, щоб двомовна бесіда йшла плавно й без затримки, як і годиться. Приміром, якщо я розмовляю англійською і спілкуюсь із португальцем, то маю спершу підносити комп'ютера до вуст свого співбесідника, але так, щоб мені було добре видно екран, де з'являється переклад його слів на англійську, а потім блискавично міняти положення комп'ютера, щоб він «чув» мене, а португалець бачив переклад моїх слів на екрані.

Ніхто з нині живих не має ані достатньо вправних рук, ані досить великого мозку, щоб упоратися з «Гокубі» чи «Мандараксом». Ніхто тепер, втім, і нитку в голку не засилить, і на фортепіано не заграє, та й у носі не поколупається, коли вже на те пішло.

«Гокубі» вмів перекладати лише з десяти мов, зате «Мандаракс» - із тисячі. До того ж «Гокубі» треба було спершу повідомити, якою мовою до нього звертатимуться. А «Мандаракс» розпізнавав будь-яку з тисячі мов, почувши лише кілька слів, і починав перекладати на мову оператора навіть без його команди.

В обох були також напрочуд точні годинники й вічні календарі. Годинник «Мандаракса», що належав 'Дзендзі Хірогуті, відстав усього на вісімдесят дві секунди відтоді, як з'явився в готелі «Ельдорадо», і до того дня через тридцять один рік, коли його разом із Мері Хепберн зжерла величезна біла акула.

«Гокубі» стежив би за часом з не меншою точністю, та в усьому іншому «Мандаракс» лишив свого попередника далеко позаду. «Мандаракс» міг не тільки впоратися зі стократ більшою кількістю мов, ніж його старший брат, і визначити правильний діагноз більшої кількості хвороб, ніж найкращі лікарі тих часів. Він міг також на відповідну команду назвати найважливіші події будь-якого вказаного йому року. Якби ви набрали на його задній стінці, наприклад, число 1802 - рік народження Чарлза Дарвіна, то дізналися б, що того року народились також Александр Дюма й Віктор Гюго, Бетховен завершив свою Другу симфонію, Франція придушила бунт негрів у Санто-Домінго, Готфрід Треверанус став автором терміну «біологія», в Англії було прийнято закон про охорону здоров'я та моралі підмайстрів і ще багато чого іншого. Того самого року, зокрема, Наполеон проголосив себе президентом Італійської республіки.

«Мандаракс» знав також правила двохсот ігор і міг повідомити принципи, покладені майстрами в основу п'ятдесятьох різноманітних мистецтв та ремесел. Навіть більше, він міг за командою навести будь-яку з двадцяти тисяч популярних цитат із літературних творів. Тож якби ви набрали на його задній стінці, приміром, слова «захід сонця», то на екрані з'явилися б такі піднесені рядки:

Сонце сіло. Зійшла зоря.

І хтось мене кличе, так ясно гукає! Тому, хто подавсь у далекі моря,

Хай туга за берегом серце не крає'

Альфред. лорд Тениісон fl809-IS9SI.

«Мандараксу», який належав 'Дзендзі Хірогуті, судилося тридцять один рік пробути на острові Санта-Росалія, куди він потрапив разом із вагітною дружиною свого господаря, а також із Мері Хепберн, сліпою Селіною Макінтош, капітаном Адольфом фон Кляйстом та ще шістьма іншими особами (всі - жіночої статі). Але в тих незвичайних умовах користі від «Мандаракса» було не дуже багато.

Марність усіх його знань так гнівила капітана, що він не раз погрожував викинути комп'ютера в океан. В останній день свого життя, коли фон Кляйстові сповнилося вже вісімдесят шість років, а Мері - вісімдесят один, капітан таки здійснить свою погрозу. Можна сказати так: останнім учинком цього новоявленого Адама було те, що він викинув яблуко пізнання в глибоке сине море.